ніяковий
НІ́Я́КОВИЙ, а, е.
1. Незграбний, неповороткий через сором’язливість.
Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі.. Такий я був у Корсуні (Рильський, II, 1960, 125);
Вся вона [дівчина], мов зоряна розмова, мов пахучий вітер у траві, я ж такий сумний і ніяковий (Сос., І, 1957, 207);
// Який виражає сором’язливість, незручне становище кого-небудь.
Стримана і трохи ніякова посмішка світилася на її обличчі (Жур., Вечір.., 1958, 408);
На великому обличчі лежав ніяковий, винуватий вираз (Собко, Справа.., 1959, 6).
2. Незручний, обтяжливий.
У кімнаті якусь мить стигла насторожена, напружена й ніякова мовчанка (Коз., Сальвія, 1959, 174).
Словник української мови (СУМ-11)