обвинувачуваний

ОБВИНУВА́ЧУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до обвинува́чувати.

До головної комендатури містечка патрулі польової жандармерії щохвилини водили якусь перепуджену єврейську душу, обвинувачувану у поширенні фальшивих вигаданих чуток (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 593).

2. у знач. ім. обвинува́чуваний, ного, ч.; обвинува́чувана, ної, ж., юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред’явлено обвинувачення в чому-небудь.

Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (Фр., VI, 1951, 272).

Значення в інших словниках

1. обвинувачуваний — обвинува́чуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обвинувачуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до обвинувачувати. 2》 у знач. ім. обвинувачуваний, -ного, ч.; обвинувачувана, -ної, ж., юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред'явлено обвинувачення в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обвинувачуваний — ОБВИНУВА́ЧУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обвинува́чувати. До головної комендатури містечка патрулі польової жандармерії щохвилини водили якусь перепуджену єврейську душу, обвинувачувану у поширенні фальшивих вигаданих чуток (С. Масляк, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах