обвинувачуваний
ОБВИНУВА́ЧУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до обвинува́чувати.
До головної комендатури містечка патрулі польової жандармерії щохвилини водили якусь перепуджену єврейську душу, обвинувачувану у поширенні фальшивих вигаданих чуток (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 593).
2. у знач. ім. обвинува́чуваний, ного, ч.; обвинува́чувана, ної, ж., юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред’явлено обвинувачення в чому-небудь.
Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (Фр., VI, 1951, 272).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвинувачуваний — обвинува́чуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обвинувачуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до обвинувачувати. 2》 у знач. ім. обвинувачуваний, -ного, ч.; обвинувачувана, -ної, ж., юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред'явлено обвинувачення в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвинувачуваний — ОБВИНУВА́ЧУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обвинува́чувати. До головної комендатури містечка патрулі польової жандармерії щохвилини водили якусь перепуджену єврейську душу, обвинувачувану у поширенні фальшивих вигаданих чуток (С. Масляк, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах