обвіяний

ОБВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обві́яти¹.

Ганна виразно бачила його загоріле, вітрами обвіяне, мужнє.. обличчя (Гр., II, 1963, 88);

Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка (Коцюб., II, 1955, 228);

Обвіяний духом поезії пісень, неба, тепла, квіток, він неначе бачив душею свою Україну (Н.-Лев., І, 1956, 463).

Значення в інших словниках

1. обвіяний — обві́яний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обвіяний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвіяти I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обвіяний — ОБВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обві́яти¹. Ганна виразно бачила його загоріле, вітрами обвіяне, мужнє .. обличчя (Б. Грінченко); Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка (М. Коцюбинський); * Образно.  Словник української мови у 20 томах