обвіяний
ОБВІ́ЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обві́яти¹.
Ганна виразно бачила його загоріле, вітрами обвіяне, мужнє .. обличчя (Б. Грінченко);
Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка (М. Коцюбинський);
* Образно. Обвіяний духом поезії пісень, неба, тепла, квіток, він неначе бачив душею свою Україну (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)