обгинати
ОБГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Охоплювати півколом що-небудь, розташовуватися навколо чого-небудь.
Від ріки, що широким луком обгинала місто з двох боків, тягло вогким холодом (Фр., VII, 1951, 198);
В’ється.. стежка поміж деревами, обгинає придорожні кущі (Шиян, Баланда, 1957, 125).
2. Обминати що-небудь, продовжуючи шлях.
Через виноградники й плантації машина вернула до парку, обігнула ріг муру й виїхала з другого боку озера (Смолич, І, 1958, 74);
// Проходити якийсь шлях по кривій лінії або по колу.
— Де це я, думаю? Чи знову не в Чолбасах опинивсь, земну кулю з старою обігнув! (Гончар, Тронка, 1963, 143);
Супутник вже обігнув півнеба, пролетів Чумацький шлях і все даленів та даленів (Кучер, Трудна любов, 1960, 478).
Словник української мови (СУМ-11)