обезвладнюючий

ОБЕЗВЛА́ДНЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до обезвла́днювати;

// У знач. прикм.

І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами.. — усе те обняло її жахом, холодним і обезвладнюючим (Коцюб., І, 1955, 279).

Значення в інших словниках

1. обезвладнюючий — ОБЕЗВЛА́ДНЮЮЧИЙ, а, е. Який обезвладнює. І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами .. – усе те обняло її жахом, холодним і обезвладнюючим (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах