обезлюдніти

ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, іє, док. Стати безлюдним або малолюдним; спустіти.

На деякий час дороги обезлюдніли.. Чому припинився рух — ніхто не знав (Коч., Зол. грамота, 1960, 377);

// безос.

Загарбав він її [Одарку] та й повів. Наче сонце наше зайшло! Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Вовчок, І, 1955, 42).

Значення в інших словниках

1. обезлюдніти — обезлю́дніти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обезлюдніти — [обеиз'л'уд(')н'ітие] -н'ійеи  Орфоепічний словник української мови
3. обезлюдніти — -іє, док. Стати безлюдним або малолюдним; спустіти. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обезлюдніти — ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, іє, док. Стати безлюдним або малолюдним; спустіти. На деякий час дороги обезлюдніли .. Чому припинився рух – ніхто не знав (І. Кочерга); // безос. Загарбав він її [Одарку] та й повів. Наче сонце наше зайшло! Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
5. обезлюдніти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок.  Словник синонімів української мови