обижатися
ОБИЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБИ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм., рідко.
1. Те саме, що обража́тися.
— Ви на неї не обижайтесь, — привітно звернулась вона до Вутаньки, мовби вибачаючись перед нею за грубуваті бабині жарти (Гончар, II, 1959, 166);
— Не кажіть нікому за прощання директора, бо це тайна. Господиня ніби обидилася: — Ото ж бо ви говорите! (Март., Тв., 1954, 194).
2. на кого і без додатка. Те саме, що ска́ржитися.
— Якось аж обижалася [Галя], що тільки раз їй показали тебе. Кажу, конспірація.., а вона в плач (Ле, Право.., 1957, 203).
Словник української мови (СУМ-11)