обижатися
ОБИЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБИ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм., рідко.
1. Те саме, що обража́тися.
— Ви на неї не обижайтесь, — привітно звернулась вона до Вутаньки, мовби вибачаючись перед нею за грубуваті бабині жарти (Гончар, II, 1959, 166);
— Не кажіть нікому за прощання директора, бо це тайна. Господиня ніби обидилася: — Ото ж бо ви говорите! (Март., Тв., 1954, 194).
2. на кого і без додатка. Те саме, що ска́ржитися.
— Якось аж обижалася [Галя], що тільки раз їй показали тебе. Кажу, конспірація.., а вона в плач (Ле, Право.., 1957, 203).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обижатися — обижа́тися дієслово недоконаного виду ображатися розм., рідко Орфографічний словник української мови
- обижатися — ОБИЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБИ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм., рідко. Те саме, що обража́тися. – Ви на неї не обижайтесь, – привітно звернулась вона до Вутаньки, мовби вибачаючись перед нею за грубуваті бабині жарти (О. Словник української мови у 20 томах
- обижатися — ОБРАЖА́ТИСЯ (відчути образу, мати до когось почуття гіркоти, досади, викликані його словами, поведінкою), ВРАЖА́ТИСЯ (УРАЖА́ТИСЯ), ОБИЖА́ТИСЯ розм., ЗОБИДЖА́ТИСЯ (ЗОБИЖА́ТИСЯ) розм., КРИ́ВДИТИСЯ розм., ДУ́ТИСЯ на кого, що, розм. Словник синонімів української мови