обижати
ОБИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБИ́ДИТИ, джу, диш, док., розм., рідко,
1. Те саме, що обража́ти.
Іван.. Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Март., Тв., 1954, 72);
Оксану вже починало гнітити мовчання це. І жаль було подругу: отак обидила її нізащо (Головко, І, 1957, 114).
2. Те саме, що кри́вдити.
Горенько в світі жити, що всяк обижає (Чуб., V, 1874, 448);
Мати йде на роботу вранці і щоразу наказує: — Дивися ж, Денисе, не обижай Настусю, вона маленька (Коп., Подарунок, 1956, 6);
— Не ходи туди, синку, — каже [мати], — на вечорницях збираються самі п’яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (Стор., І, 1957, 57).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обижати — обижа́ти дієслово недоконаного виду ображати рідко Орфографічний словник української мови
- обижати — Ображати, образити, поображати, уражати, уразити, уразити, зневажати, зневажити, позневажати, кривдити, покривдити, окривджати, окривдити, поокривджати, скривджувати, скривдити, поскривджувати Словник чужослів Павло Штепа
- обижати — ОБИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБИ́ДИТИ, джу, диш, док., розм., кого, рідко. 1. Те саме, що обража́ти. Іван .. взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Л. Мартович); Оксану вже починало гнітити мовчання це. Словник української мови у 20 томах
- обижати — КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови