обижати
ОБИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБИ́ДИТИ, джу, диш, док., розм., кого, рідко.
1. Те саме, що обража́ти.
Іван .. взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Л. Мартович);
Оксану вже починало гнітити мовчання це. І жаль було подругу: отак обидила її нізащо (А. Головко).
2. Те саме, що кри́вдити.
Горенько в світі жити, що всяк обижає (П. Чубинський);
Мати йде на роботу вранці і щоразу наказує: – Дивися ж, Денисе, не обижай Настусю, вона маленька (О. Копиленко);
– Не ходи туди, синку, – каже [мати], – на вечорницях збираються самі п'яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (О. Стороженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обижати — обижа́ти дієслово недоконаного виду ображати рідко Орфографічний словник української мови
- обижати — Ображати, образити, поображати, уражати, уразити, уразити, зневажати, зневажити, позневажати, кривдити, покривдити, окривджати, окривдити, поокривджати, скривджувати, скривдити, поскривджувати Словник чужослів Павло Штепа
- обижати — КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови
- обижати — ОБИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБИ́ДИТИ, джу, диш, док., розм., рідко, 1. Те саме, що обража́ти. Іван.. Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах