обквітчаний
ОБКВІ́ТЧАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обквітча́ти.
Поставили на столі соснове гільце, обквітчане калиною та барвінком, поклали шишки та коровай (Н.-Лев., І, 1956, 82);
Дідівські ікони, обквітчані жовтими гвоздиками та васильками, потемніли, злиняли (Л. Янов., І, 1959, 141).
Словник української мови (СУМ-11)