обкиданий
ОБКИ́ДАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обки́дати¹.
В хату всунувся Йонька, весь обкиданий снігом, а з ним якийсь чоловік у башлику (Тют., Вир, 1964, 523);
Материна торба з-під насіння чорна,.. обкидана по краях чорно-червоною заполоччю (Кос., Новели, 1962, 100);
*Образно. Його засушене обличчя хоч зараз вставляй у рамку мучеників, коли б не псували всього виразу недобрі і неспокійні очі, обкидані грубими петлями прожилок (Стельмах, І, 1962, 364).
ОБКИ́ДАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обки́дати².
Меланія, Тимофіївна стояла в обкиданому березовою лісою закутку (Десняк, Опов.., 1951, 65).
Словник української мови (СУМ-11)