обколупаний
ОБКОЛУ́ПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обколупа́ти.
2. у знач. прикм., рідко. Який обсипався, обліз (про будівлю).
Дім стояв обколупаний, з побитими шибками (Н.-Лев., II, 1956, 165).
Словник української мови (СУМ-11)ОБКОЛУ́ПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обколупа́ти.
2. у знач. прикм., рідко. Який обсипався, обліз (про будівлю).
Дім стояв обколупаний, з побитими шибками (Н.-Лев., II, 1956, 165).
Словник української мови (СУМ-11)