обкручувати
ОБКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех.
1. Обмотувати, обвивати що-небудь чимось або щось навколо чого-небудь.
Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (Ільч, Козацьк. роду.., 1953, 23);
Миттю він закинув стьожку за стовпчик кроваті [ліжка], миттю обкрутив кругом шиї (Мирний, І, 1954, 363);
Мартинюк.. обкрутив рушник навкруг шиї.. і подався додому снідати (Дмит., Наречена, 1959, 22).
2. Обвиваючи, обплітаючи, покривати собою яку небудь поверхню.
Чорна густа коса обкручувала голову (Н.-Лев., І, 1956, 382);
*Образно. Він почув, як його душу холодною гадюкою обкручувала тривога (Фр., III, 1950, 290);
Справи — як та нитка з клубка, вимотуються щодня, безконечним плетивом обкручуючи його (Ле, Міжгір’я, 1953, 22).
3. перев. док., перен., розм. Увести в оману; обдурити.
— Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, — з жалем промовив Михайло. — Обкрутять тебе, ідоли… (Кол., Терен.., 1959, 171);
— А ловко ми їх обкрутили, пане сотнику. Скільки добра, і все на двох (Цюпа, Назустріч.., 1958, 111);
// Підкоряючи своєму впливові, схилити до одруження.
В театрі, де вона працювала, одверто говорили, що "ота бісова дівка таки обкрутила хлопця і оженила на собі" (Голов., Тополя.., 1965, 177).
◊ Обкру́чувати (обкрути́ти) навко́ло (круг, круго́м і т. ін. ) па́льця див. па́лець.
4. розм. Одружувати, вінчати.
Не забарились і їх [сотника з Солохою] обкрутити (Кв.-Осн., II, 1956, 217);
— Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м’ясниці й обкрутимо! (Вишня, І, 1956, 11).
5. розм. Крутити кого-, що-небудь навколо себе.
Він так обкрутив її кругом себе, що на бідній бурлачці затріщала свита (Н.-Лев., II, 1956, 210);
— Ой, сестричка ж у мене! — обкрутила її навколо себе Ліза (Руд., Вітер.., 1958, 129);
// Повертати кругом; обертати на місці.
Загорнувся [Йоганес] в плащ.., обкрутив ключ в замку й пішов (Коб., III, 1956, 411).
6. перев. док., розм. Надійно, вигідно влаштувати яку-небудь справу.
Вийшовши з хати Онисі, Корній Корито, занепокоєний, зупинився на вулиці. Ну, здається, обкрутив дільце (Цюпа, Грози.., 1961, 159).
7. тільки док., на чому, розм. Те саме, що об’ї́здити¹. 3.
— У начальства машини: поки на велосипеді обкрутиш колгосп, воно в двох побуває (Збан., Переджнив’я, 1960, 14).
Словник української мови (СУМ-11)