обкручувати

ОБКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех.

1. Обмотувати, обвивати що-небудь чимось або щось навколо чого-небудь.

Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (Ільч, Козацьк. роду.., 1953, 23);

Миттю він закинув стьожку за стовпчик кроваті [ліжка], миттю обкрутив кругом шиї (Мирний, І, 1954, 363);

Мартинюк.. обкрутив рушник навкруг шиї.. і подався додому снідати (Дмит., Наречена, 1959, 22).

2. Обвиваючи, обплітаючи, покривати собою яку небудь поверхню.

Чорна густа коса обкручувала голову (Н.-Лев., І, 1956, 382);

*Образно. Він почув, як його душу холодною гадюкою обкручувала тривога (Фр., III, 1950, 290);

Справи — як та нитка з клубка, вимотуються щодня, безконечним плетивом обкручуючи його (Ле, Міжгір’я, 1953, 22).

3. перев. док., перен., розм. Увести в оману; обдурити.

— Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, — з жалем промовив Михайло. — Обкрутять тебе, ідоли… (Кол., Терен.., 1959, 171);

— А ловко ми їх обкрутили, пане сотнику. Скільки добра, і все на двох (Цюпа, Назустріч.., 1958, 111);

// Підкоряючи своєму впливові, схилити до одруження.

В театрі, де вона працювала, одверто говорили, що "ота бісова дівка таки обкрутила хлопця і оженила на собі" (Голов., Тополя.., 1965, 177).

Обкру́чувати (обкрути́ти) навко́ло (круг, круго́м і т. ін. ) па́льця див. па́лець.

4. розм. Одружувати, вінчати.

Не забарились і їх [сотника з Солохою] обкрутити (Кв.-Осн., II, 1956, 217);

— Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м’ясниці й обкрутимо! (Вишня, І, 1956, 11).

5. розм. Крутити кого-, що-небудь навколо себе.

Він так обкрутив її кругом себе, що на бідній бурлачці затріщала свита (Н.-Лев., II, 1956, 210);

— Ой, сестричка ж у мене! — обкрутила її навколо себе Ліза (Руд., Вітер.., 1958, 129);

// Повертати кругом; обертати на місці.

Загорнувся [Йоганес] в плащ.., обкрутив ключ в замку й пішов (Коб., III, 1956, 411).

6. перев. док., розм. Надійно, вигідно влаштувати яку-небудь справу.

Вийшовши з хати Онисі, Корній Корито, занепокоєний, зупинився на вулиці. Ну, здається, обкрутив дільце (Цюпа, Грози.., 1961, 159).

7. тільки док., на чому, розм. Те саме, що об’ї́здити¹. 3.

— У начальства машини: поки на велосипеді обкрутиш колгосп, воно в двох побуває (Збан., Переджнив’я, 1960, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкручувати — обкру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обкручувати — ОБВИВАТИ; (дільце) прокручувати, дк. облагодити, обробити; П. ОБДУРЮВАТИ; (молодих) Ф. одружувати, вінчати; (ключ) крутити, обертати. Словник синонімів Караванського
  3. обкручувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  4. обкручувати — -ую, -уєш, недок., обкрутити, -учу, -утиш, док., перех. 1》 Обвиваючи, обплітаючи, покривати собою яку-небудь поверхню. 2》 перев. док., перен., розм. Увести в оману; обдурити. || Підкоряючи своєму впливові, схилити до одруження. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обкручувати — ОБКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док. 1. що, навколо чого. Обмотувати, обвивати що-небудь чимось або щось навколо чого-небудь. Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (О. Словник української мови у 20 томах
  6. обкручувати — обвести́ (обкрути́ти, оберну́ти і т. ін.) / рідше обво́дити (обкру́чувати, оберта́ти і т. ін.) круг (навко́ло, довко́ла і т. ін.) па́льця кого. 1. Спритно перехитрити, обдурити когось. — Так їх, Тимофію! — задоволено вигукнув Бондар.. Фразеологічний словник української мови
  7. обкручувати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. обкручувати — Обкру́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. обкручувати — Обкручувати, -чую, -єш сов. в. обкрути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. обкрутну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Окручивать, окрутить, окрутнуть вокругъ чего, обвертывать, обвернуть, обмотать, кругомъ обвязать. Словник української мови Грінченка