облицьований
ОБЛИЦЬО́ВАНИЙ, а, е, буд. Дієпр. пас. мин. ч. до облицюва́ти.
Проїжджаючи повз старовинну мечеть, не міг [Синявін] не спинитися біля візерунково облицьованого мінарета (Ле, Міжгір’я, 1953, 69);
Будинок був облицьований великими керамічними плитами з опуклим орнаментом (Собко, Біле полум’я, 1952, 177);
В кухні стіни облицьовані білою кахлею (Чорн., Потік.., 1956, 366);
// облицьо́вано, безос. присудк. сл.
Манжонія — добротний і гарний матеріал для меблевої промисловості.. Нею буде облицьовано шафи, дивани-ліжка, крісла, стільці (Рад. Укр., 7.1 1965, 3).
Словник української мови (СУМ-11)