облуплюватися
ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. облу́пляться; док.
1. Втрачати повністю або частково верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. кругом, по всій поверхні; обдиратися, облущуватися.
Була поруч з кошарою й хата чабанська, вона теж облупилась (Гончар, Тронка, 1963, 301);
// Відпадати, осипатися частинками, шматками.
Замазка, покладена на скло в теплу суху погоду, добре засихає, не відстає і не облуплюється (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 33);
Фарба на гратах давно облупилась, облізла (Донч., V, 1957, 538);
// Облущуватися під дією сонця, вітру і т. ін. (про шкіру людини).
Анжела витягла дзеркальце,.. припудрила ніс, який трохи облупився від сонця (Чаб., Балкан, весна, 1960, 266).
2. тільки недок. Пас. до облу́плювати.
Словник української мови (СУМ-11)