облуплюватися
ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. облу́пляться; док.
1. Втрачати повністю або частково верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. кругом, по всій поверхні; обдиратися, облущуватися.
Була поруч з кошарою й хата чабанська, вона теж облупилась (О. Гончар);
// Відпадати, осипатися частинками, шматками.
Замазка, покладена на скло в теплу суху погоду, добре засихає, не відстає і не облуплюється (з наук. літ.);
Фарба на ґратах давно облупилась, облізла (О. Донченко);
// Облущуватися під дією сонця, вітру і т. ін. (про шкіру людини).
Сонце обпалить, шкіра облупиться, станеш така, як і всі... (О. Гончар);
// Утрачати пошкоджену шкіру.
Анжела витягла дзеркальце, .. припудрила ніс, який трохи облупився від сонця (М. Чабанівський).
2. тільки недок. Пас. до облу́плювати.
Словник української мови (СУМ-20)