облуплюватися
ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. облу́пляться; док.
1. Втрачати повністю або частково верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. кругом, по всій поверхні; обдиратися, облущуватися.
Була поруч з кошарою й хата чабанська, вона теж облупилась (О. Гончар);
// Відпадати, осипатися частинками, шматками.
Замазка, покладена на скло в теплу суху погоду, добре засихає, не відстає і не облуплюється (з наук. літ.);
Фарба на ґратах давно облупилась, облізла (О. Донченко);
// Облущуватися під дією сонця, вітру і т. ін. (про шкіру людини).
Сонце обпалить, шкіра облупиться, станеш така, як і всі... (О. Гончар);
// Утрачати пошкоджену шкіру.
Анжела витягла дзеркальце, .. припудрила ніс, який трохи облупився від сонця (М. Чабанівський).
2. тільки недок. Пас. до облу́плювати.
Значення в інших словниках
- облуплюватися — облу́плюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- облуплюватися — див. занепадати Словник синонімів Вусика
- облуплюватися — -юється, недок., облупитися, -лупиться; мн. облупляться; док. 1》 Втрачати повністю або частково верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. кругом, по всій поверхні; обдиратися, облущуватися. || Відпадати, осипатися частинками, шматками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облуплюватися — ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. облу́пляться; док. 1. Втрачати повністю або частково верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. кругом, по всій поверхні; обдиратися, облущуватися. Словник української мови в 11 томах
- облуплюватися — ЛУ́ЩИТИСЯ (позбуватися верхнього шару шкіри, що відокремлюється маленькими тонкими плівками, дрібними лусочками), ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ОБЛА́ЗИТИ, ЗЛА́ЗИТИ, ЛУПИ́ТИСЯ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм., ЗЛІЗА́ТИ розм. Словник синонімів української мови