облямовувати
ОБЛЯМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Оздоблювати облямівкою.
Щоб краще підкреслити форму і крій одягу, нерідко вишивкою облямовували і лінії швів, рубці тощо (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 55).
2. перен. Оточувати у вигляді облямівки.
Шевченко ішов навпростець, вгадуючи річище Орі з рідких кущів, що облямовували її береги (Тулуб, В степу.., 1964, 201);
Кремезний ставний тюрк щось сказав, поважно погладивши свою пишну чорну бороду, що гарно облямовувала його лице (Досв., Гюлле, 1961, 15);
Дівчина.. дивно вдягнена: в білому халаті і хустинці, що закриває лоб, щоки і двома кінчиками облямовує підборіддя (Грим., Кавалер.., 1955, 24);
Вони обгородили стіл муром широких спин, облямували скатерть колом здорових рум’янців (Коцюб., II, 1955, 292).
Словник української мови (СУМ-11)