обмарений

ОБМА́РЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до обма́рити.

— Мамо! — з криком радості кинулися обмарені діти до дверей (Вас., І, 1959, 218);

Обмарена, вся зворушена, Катря лежала, думала (Гур., Новели, 1951, 51);

Мама вивезе Юзю "в світ", на той оспіваний, обмарений "перший бал" (Л. Укр., ІІІ, 1952, 663);

[Таня:] Давайте марити про що-небудь таке радісне, чудове… Сьогодні вже якийсь вечір такий обмарений (Вас., III, 1960, 125).

Значення в інших словниках

1. обмарений — обма́рений дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. обмарений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до обмарити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обмарений — ОБМА́РЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до обма́рити. – Мамо! – з криком радості кинулися обмарені діти до дверей (С. Васильченко); Обмарена, вся зворушена, Катря лежала, думала (О.  Словник української мови у 20 томах