обмарений
ОБМА́РЕНИЙ, а, е, діал.
Дієпр. пас. до обма́рити.
– Мамо! – з криком радості кинулися обмарені діти до дверей (С. Васильченко);
Обмарена, вся зворушена, Катря лежала, думала (О. Гуреїв);
Мама вивезе Юзю “в світ”, на той оспіваний, обмарений “перший бал” (Леся Українка);
[Таня:] Давайте марити про що-небудь таке радісне, чудове... Сьогодні вже якийсь вечір такий обмарений (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)