обмежництво

ОБМЕ́ЖНИЦТВО, а, с., розм., рідко. Дотримування застарілих виробничих норм, обмеженого використання виробничих можливостей, вузький підхід до справи і т. ін.

В критиці психології Галушки, як психології обмежництва і косності, ми бачимо відбиття того ж таки ідейно-естетичного ідеалу, який стверджувався письменником позитивними образами його п’єси "Платон Кречет" (Талант.., 1958, 37).