обмежник

ОБМЕ́ЖНИК, а, ч.

1. Пристрій, який регулює функціонування машини, установки і т. ін. у межах установленої величини.

Сучасні автомобільні карбюратори.. часто конструктивно об’єднуються з обмежником найбільшого числа обертів колінчастого вала двигуна (Автомоб., 1957, 84);

У Бельгії на перехрестях вулиць і доріг з пожвавленим рухом установлені обмежники швидкості.. Якщо автомобіль перевищує встановлену швидкість, на світлофорі спалахує червоне світло (Знання.., 2, 1968, 5).

2. розм., рідко. Той, хто дотримується застарілих норм і показників у виробництві, не бореться за підвищення продуктивності праці і т. ін.

Значення в інших словниках

1. обмежник — обме́жник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. обмежник — -а, ч., спец. Пристрій, який регулює функціонування машини, установки і т. ін. у визначених межах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обмежник — ОБМЕ́ЖНИК, а, ч. Пристрій, який регулює функціонування машини, установки і т. ін. у межах визначеної величини. Сучасні автомобільні карбюратори .. часто конструктивно об'єднуються з обмежником найбільшого числа обертів колінчастого вала двигуна (з навч.  Словник української мови у 20 томах