обміліти
ОБМІЛІ́ТИ, і́є, док. Стати мілким, неглибоким.
Відтоді минуло багато літ, обміліла невелика притока Дністра (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6);
*Образно. Коли тебе мужність покине крилата, Байдужість підступить, душа обміліє, Знайди безіменну могилу солдата І вічний вогонь, що над ним пломеніє (Забашта, Квіт.., 1960, 8).
Словник української мови (СУМ-11)