обміліти
ОБМІЛІ́ТИ, і́є, док.
Стати мілким, неглибоким.
Відтоді минуло багато літ, обміліла невелика притока Дністра (І. Цюпа);
* Образно. Коли тебе мужність покине крилата, Байдужість підступить, душа обміліє, Знайди безіменну могилу солдата І вічний вогонь, що над ним пломеніє (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)