обнесений
ОБНЕ́СЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обнести́ 1 — 4, 6, 7.
Шляхта замкнулася у фортеці, обнесеній, крім валів, ще й високим частоколом (Панч, Гомон. Україна, 1954, 368);
Ми і чаркою не обнесені і на дошку пошани занесені (Укр.. присл.., 1955, 365);
// обне́сено, безос. присудк. сл.
З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік: за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою (Мирний, І, 1949, 129).
Словник української мови (СУМ-11)