обновник

ОБНО́ВНИК, а, ч. Той, хто обновляє що-небудь, вносить нове.

— Хай живе Жук Вусатий! — заревіло навкруги. — Слава другові наших славних обновників і нашому другові! (Козл., Мандрівники, 1946, 74).

Значення в інших словниках

1. обновник — обно́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обновник — -а, ч. Той, хто обновляє що-небудь, вносить нове.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обновник — ОБНО́ВНИК, а, ч. Той, хто обновляє що-небудь, вносить нове. – Хай живе Жук Вусатий! – заревіло навкруги. – Слава другові наших славних обновників і нашому другові! (П. Козланюк).  Словник української мови у 20 томах