1. Словник української мови в 11 томах

обновник

ОБНО́ВНИК, а, ч. Той, хто обновляє що-небудь, вносить нове.

— Хай живе Жук Вусатий! — заревіло навкруги. — Слава другові наших славних обновників і нашому другові! (Козл., Мандрівники, 1946, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обновник — обно́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обновник — -а, ч. Той, хто обновляє що-небудь, вносить нове. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обновник — ОБНО́ВНИК, а, ч. Той, хто обновляє що-небудь, вносить нове. – Хай живе Жук Вусатий! – заревіло навкруги. – Слава другові наших славних обновників і нашому другові! (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах