обнятий
ОБНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обня́ти.
Тут же на сході комета горить, Грізно глядить на наш край, сном обнятий (Фр., XIII, 1954, 132);
Біля казана, обнятого веселим вогнем, порається ось ця теперішня моя господиня — Марфа Тур (Вол., Самоцвіти, 1952, 4);
А сам я радісний такий Ходив-бродив удвох із братом, Так само радістю обнятим (Рильський, Поеми, 1957, 160).
Словник української мови (СУМ-11)