обручевий

ОБРУЧЕ́ВИЙ, а, е. Признач. для виготовлення обручів (у 1 знач.).

В кутку хизувалася своїми столітніми квітами на зелених боках окована обручевим залізом скриня (Руд., Вітер.., 1958, 78).

Значення в інших словниках

1. обручевий — обруче́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. обручевий — -а, -е. Признач. для виготовлення обручів (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обручевий — ОБРУЧЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до обру́ч; // Признач. для виготовлення обручів (у 1 знач.). В кутку хизувалася своїми столітніми квітами на зелених боках окована обручевим залізом скриня (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах