обручевий

ОБРУЧЕ́ВИЙ, а, е.

Прикм. до обру́ч;

// Признач. для виготовлення обручів (у 1 знач.).

В кутку хизувалася своїми столітніми квітами на зелених боках окована обручевим залізом скриня (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. обручевий — обруче́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. обручевий — -а, -е. Признач. для виготовлення обручів (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обручевий — ОБРУЧЕ́ВИЙ, а, е. Признач. для виготовлення обручів (у 1 знач.). В кутку хизувалася своїми столітніми квітами на зелених боках окована обручевим залізом скриня (Руд., Вітер.., 1958, 78).  Словник української мови в 11 томах