обручений

ОБРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обручи́ти.

[Рогніда:] – Ти ж обручена з Романом. Йому обіцяла ти себе в подружжя (Юліан Опільський).

Значення в інших словниках

1. обручений — обру́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обручити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обручений — ОБРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обручи́ти.  Словник української мови в 11 томах