обручений

обру́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обручити.

Значення в інших словниках

1. обручений — обру́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обручений — ОБРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обручи́ти.  Словник української мови в 11 томах
3. обручений — ОБРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обручи́ти. [Рогніда:] – Ти ж обручена з Романом. Йому обіцяла ти себе в подружжя (Юліан Опільський).  Словник української мови у 20 томах