Великий тлумачний словник сучасної мови

обручити

обручи́ти

див. обручати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. обручити — обручи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. обручити — ОБРУЧИ́ТИ див. обруча́ти.  Словник української мови в 11 томах
  3. обручити — ОБРУЧИ́ТИ див. обруча́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. обручити — ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти.  Словник синонімів української мови
  5. обручити — Обруча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. обручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Обручать, обручить.  Словник української мови Грінченка