Значення в інших словниках
-
обручик —
обру́чик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
обручик —
ОБРУ́ЧИК, а, ч. Зменш. до обру́ч. На схилах сивого Дніпра В обручик грає дітвора (Нех., Ростіть.., 1947, 64); Сонце заходило за сизу, легеньку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лиснячим обручиком (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
обручик —
ОБРУ́ЧИК, а, ч. Зменш. до обру́ч. Сонце заходило за сизу, легеньку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лиснячим обручиком (І. Нечуй-Левицький); На схилах сивого Дніпра В обручик грає дітвора (І.
Словник української мови у 20 томах