обручик

обру́чик

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. обручик — -а, ч. Зменш. до обруч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. обручик — ОБРУ́ЧИК, а, ч. Зменш. до обру́ч. На схилах сивого Дніпра В обручик грає дітвора (Нех., Ростіть.., 1947, 64); Сонце заходило за сизу, легеньку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лиснячим обручиком (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
3. обручик — ОБРУ́ЧИК, а, ч. Зменш. до обру́ч. Сонце заходило за сизу, легеньку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лиснячим обручиком (І. Нечуй-Левицький); На схилах сивого Дніпра В обручик грає дітвора (І.  Словник української мови у 20 томах