сов. в.обручи́ти, -чу́, -чиш,гл. Обручать, обручить.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
обручити —
обручи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
обручити —
див. обручати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обручити —
ОБРУЧИ́ТИ див. обруча́ти.
Словник української мови в 11 томах
обручити —
ОБРУЧИ́ТИ див. обруча́ти.
Словник української мови у 20 томах
обручити —
ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти.
Словник синонімів української мови