1. Великий тлумачний словник сучасної мови

обручений

обру́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обручити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обручений — обру́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обручений — ОБРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обручи́ти. Словник української мови в 11 томах
  3. обручений — ОБРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обручи́ти. [Рогніда:] – Ти ж обручена з Романом. Йому обіцяла ти себе в подружжя (Юліан Опільський). Словник української мови у 20 томах