1. Словник української мови у 20 томах

обручений

ОБРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обручи́ти.

[Рогніда:] – Ти ж обручена з Романом. Йому обіцяла ти себе в подружжя (Юліан Опільський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обручений — обру́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обручити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обручений — ОБРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обручи́ти. Словник української мови в 11 томах