обручатися

ОБРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док., з ким і без дод.

Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися обручками.

Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. обручатися — обруча́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обручатися — див. заручатися  Словник церковно-обрядової термінології
3. обручатися — -аюся, -аєшся, недок., обручитися, -ручуся, -ручишся, док., з ким. Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися з молодою або молодим обручкою; одружуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обручатися — Заручатися, заручитися, позаручатися  Словник чужослів Павло Штепа
5. обручатися — ОБРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док., з ким. Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися з молодою або молодим обручкою; одружуватися. Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою (Гончар, Тронка, 1963, 333).  Словник української мови в 11 томах
6. обручатися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.  Словник синонімів української мови