обручати
ОБРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., кого з ким.
Відправляючи шлюбний обряд, одягати молодим обручки; одружувати.
Молодую мою силу Багаті купили; Може й дівчину без мене З іншим обручили (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)