обрюзглий

ОБРЮ́ЗГЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бре́зклий.

Христя забачила перед собою високу молодицю з широким обрюзглим лицем і заспаними очима (Мирний, III, 1954, 368);

Пані Храпкевичка, повільно пересуваючи своє обрюзгле тіло по паркету, співчутливо глянула на дочку (Іщук, Вербівчани, 1961, 73).

Значення в інших словниках

1. обрюзглий — обрю́зглий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. обрюзглий — Брезклий, забрезклий, обрезклий, озистий  Словник чужослів Павло Штепа
3. обрюзглий — ОБРЮ́ЗГЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бре́зклий. Христя забачила перед собою високу молодицю з широким обрюзглим лицем і заспаними очима (Панас Мирний); Пані Храпкевичка, повільно пересуваючи своє обрюзгле тіло по паркету, співчутливо глянула на дочку (А. Іщук).  Словник української мови у 20 томах