обрюзглий
ОБРЮ́ЗГЛИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що бре́зклий.
Христя забачила перед собою високу молодицю з широким обрюзглим лицем і заспаними очима (Панас Мирний);
Пані Храпкевичка, повільно пересуваючи своє обрюзгле тіло по паркету, співчутливо глянула на дочку (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)