обрушуватися
ОБРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко ОБРУША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРУ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док.
1. Руйнуючись, осуватися, обвалюватися.
– Більше я сюди не полізу, нізащо в світі! – щиро призналася дівчина. – Віриш, доки я там була, мені все здавалося, що обрушиться над нами ґрунт і нас привалить (А. Шиян).
2. Одночасно звалюватися, падати на кого-, що-небудь у великій кількості, великою масою.
Приблизно по тисячі снарядів щохвилини обрушувалося на цю ділянку [фронту] протягом перших п'ятнадцяти хвилин артилерійського наступу (Іван Ле і О. Левада);
Можна було подумати, що це під саме небо здибилася земля, і зараз, мов гірська лавина, вона обрушиться на цілий світ і поховає під собою все (О. Гуреїв);
* Образно. Обрушивсь на німця гнів праведний наш! Все поле ворожим покрилося трупом (І. Нехода);
// перен. Несподівано випадати на долю кого-небудь (про щось неприємне, обтяжливе).
Йому [І. Карпепкові-Карому] головне довести глядачеві, що нещастя, які обрушуються на Софію, на Гната, коріняться не в чиїйсь злій вдачі, а що вони викликані умовами тодішнього життя (Ю. Мартич);
Дві звістки, мов удари на голову, обрушилися одна за одною (Іван Ле і О. Левада).
3. перен. Навально і несподівано нападати на кого-небудь.
В призначений час уся ця лавина [богунців] перегруповувалась і блискавично обрушувалась на ворога (С. Скляренко);
Одного разу бджоли не пустили в лісові села і майдани татар: ті .. поїхали по роях земляних бджіл, і вони дощовою хмарою обрушились на людоловів і їхніх коней (М. Стельмах);
// Нападати на кого-небудь, звинувачуючи в чомусь, дорікаючи; сварити когось.
Як розбурханий водоспад, Саїд Алі обрушувався на місцеві організації (Іван Ле);
Ну, вже, мабуть, і осточортів йому той Андрій, що він так на дочку обрушився, як мокрим рядном накрив (Грицько Григоренко).
4. діал. Сердитися, гніватися.
Як їмость [її милість] її запиталася, чого в спіжарні бракує муки й сиру, то вона обрушилася, її ще ніхто на крадежі не спіймав та й .. ніхто цього не діжде (Л. Мартович).
5. тільки док., заст. Схвилюватися, збуритися.
Уся ватага його обрушилась та збунтувалась (Сл. Б. Грінченка).
6. тільки док., заст. Вирушити в дорогу.
Словник української мови (СУМ-20)