обрушуватися

НАКИ́НУТИСЯ на кого (раптово почати лаяти, сварити, звинувачувати кого-небудь, докоряти комусь), НАПА́СТИСЯ розм., НАПУСТИ́ТИСЯ розм., НАСИ́ПАТИСЯ розм., НАЛЕТІ́ТИ підсил. розм., НАКОТИ́ТИСЯ розм. рідше; НАСКО́ЧИТИ (несподівано й різко); НАПА́СТИ, ОБРУ́ШИТИСЯ підсил. (з безпідставними звинуваченнями, претензіями тощо). — Недок.: накида́тися, напада́тися, напуска́тися, насипа́тися, наліта́ти, нако́чуватися, наска́кувати, напада́ти, обру́шуватися. Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою (А. Хижняк); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі залишало його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяє волів (Григорій Тютюнник); — Даремно ви напустились на мене, Ольго Іванівно. Я ніякої роботи не боюсь (Д. Ткач); — Старих зневажає ваша Леся. На мене сьогодні насипалася, ображала, базікою назвала (А. Хижняк); Вона, темнолиця, розлючена, з'явилась тут з дітьми і налетіла на нього з лайкою, що не виїхав зустрічати (О. Гончар); Увіходить Ліза.. Вона в кепському гуморі, сердита і зараз же накочується на Джимі (І. Кочерга); — Немає в мене жінки... — відповів (Забейко) уникливо. — А та дама... — наскочила вона зі злістю (Ірина Вільде); Жінка розсердилася, розпалилася, напала на чоловіка, вищала на всю хату (К. Гордієнко); — О, ти хрестишся! — обрушилася баба, і з її лиця щез усміх (І. Франко). — Пор. 1. насіда́ти.

I. НАПА́СТИ на кого-що (учинити збройний напад); НАГРЯ́НУТИ перев. без додатка, НАЛЕТІ́ТИ, НАСКО́ЧИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) перев. док., по кому-чому, на кого-що, а також без додатка (раптово й стрімко); ОБРУ́ШИТИСЯ, НАВАЛИ́ТИСЯ розм. (навально й несподівано); ОБСІ́СТИ кого, що (з усіх боків); НАБІ́ГТИ перев. недок. (учинити набіг). — Недок.: напада́ти, наліта́ти, наска́кувати, ударя́ти (вдаря́ти), обру́шуватися, нава́люватися, обсіда́ти, набіга́ти. Незабаром махновці напали на великий продзагін червоноармійців (Т. Масенко); Аж тут нагрянули австріяки й німці (Є. Кравченко); Був у Києві князь переяславський Добислав, скаржився, що налітають і налітають печеніги на його землю (С. Скляренко); — Банда наскочила! — гукнув він та, схопивши кулемет, хутко потяг його до порога (О. Донченко); Ударили втретє — і знову поля Всі трупом шотландським укриті (Леся Українка); Коли автомашини увійшли в глибину лісу, партизани всією силою обрушились на карателів (М. Стельмах); — Навалився на нашу ділянку цілий полк моторизованої піхоти, танки, міномети (І. Цюпа); Обсіли Кукубенка вороги. Сам Тарас.. кинувся на виручку (О. Довженко); Бо тоді, бачте, набігала на Вкраїну усяка невіра — турки, татари (Марко Вовчок). — Пор. 1. наки́нутися.

Значення в інших словниках

1. обрушуватися — обру́шуватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обрушуватися — -уюся, -уєшся і рідко обрушатися, -аюся, -аєшся, недок., обрушитися, -шуся, -шишся, док. 1》 Руйнуючись, осуватися, обвалюватися. 2》 Одночасно звалюватися, падати на кого-, що-небудь у великій кількості, великою масою. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обрушуватися — Накидатися, накинутися, понакидатися, нападати, напасти, понападати, напосідати, напосісти, понапосідати, сікатися, сікнутися, насікатися, насікнутися, понасікатися, присікуватися, присікатися, поприсікуватися, скіпуватися, скіпатися, поскіпуватися...  Словник чужослів Павло Штепа
4. обрушуватися — ОБРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко ОБРУША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРУ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. 1. Руйнуючись, осуватися, обвалюватися. — Більше я сюди не полізу, нізащо в світі! — щиро призналася дівчина.  Словник української мови в 11 томах
5. обрушуватися — ОБРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко ОБРУША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРУ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. 1. Руйнуючись, осуватися, обвалюватися. – Більше я сюди не полізу, нізащо в світі! – щиро призналася дівчина.  Словник української мови у 20 томах