обсихати
ОБСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСО́ХНУТИ і ОБСО́ХТИ, хну, хнеш; мин. ч. обсо́хнув і обсо́х, ла, ло; док. Ставати сухим; висихати.
Був теплий дощ, в траві стоїть вода, На гілці синя бабка обсихає (Рильський, III, 1961, 183);
Пригріло сонечко, обсохла земля (Коцюб., І, 1955, 110);
Весь корабель вкрили пернаті гості.. Пронесеться шквал, обсохнуть і полетять (Ткач, Крута хвиля, 1956, 324);
// Випаровуючись, висихаючи, зникати.
На свіжому повітрі швидко обсохли її.. сльози (Н.-Лев., І, 1956, 430).
◊ Молоко́ [ма́терине] не обсо́хло [на губа́х] див. молоко́.
Словник української мови (СУМ-11)