обсміяний
ОБСМІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обсмія́ти.
Анатолій пропихався до виходу. З щоками, розмальованими чорнилом, в безглуздому на його хлоп’ячій постаті дівчачому одязі, обсміяний, затурканий (Загреб, Спека, 1961, 94).
Словник української мови (СУМ-11)